Вещи окружающие нас… Воздушный шар и жевательная резинка.
Что может быть у них общее? Ну, конечно, резина, входящая в их в состав. Почему же тогда воздушный шарик летает? Жевательная же резинка прилипла к полу, а с пола на твою туфлю. Может, в воздушном шаре, какая – то особая воздушная резина и её больше, чем в жевательной резинке итд. Но я, в принципе, не об этом хочу сказать.
Два человека совершенно одинаковы. У них тела, состоящие из плоти и крови, в которых есть души и Дух, посланный Богом. Вот только один – как воздушный шарик: летает над своими проблемами, решая их едва касаясь, а другой – прилип к ним, словно жевательная резинка, и не так – то легко порой оторвать её. Когда, всё – таки, удаётся её отодрать, то и она, вдруг, тоже ощущает чувство полёта на какое-то мгновение, пока летит в мусорный ящик.
Ну, оторви свой взгляд от проблемы, подними глаза к небу: увидишь Божий лучик. Не липни к своей проблеме, словно жвачка, расправь свои плечи, согнутые унынием, улыбнись, расправь морщинки на своем лице – Бог смотрит на тебя! Не бойся! Взлети наперекор своему унынию! Проблем, конечно, не станет больше. Постарайся это запомнить. Ведь не один ты их решаешь!? Правильно, с Богом! Верь, что они будут решены и решаются уже сейчас Богом!
Ну, ты готов стать настоящим жизнерадостным человеком, а не унывающим хлюпиком?
Владимир Деменин,
Краснодар Россия.
Бог нашёл меня когда мне было сорок.... Сейчас пенсионер женат трое детей. Попробовал писать года три назад ... буду рад советам ... e-mail автора:demenin.vladimir@yandex.ru
Прочитано 4525 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.