Уж седина чело покрыла,
Но жизнь так и не научила
Подумать, для чего же жил?
И не осталось почти сил,
Но все равно смотрит туда,
Где можно будет без труда
Продолжить жизни своей путь
Забывшись, чуточку всплакнуть…
Безликая его душа
Уже идёт едва спеша,
Но, что-то ищут без конца
В стакане горького винца
Зачем избрал ты человек
жить без Творца свой жалкий век?
Вот скоро день настанет твой
И ты предстанешь пред Судьёй
И так захочешь ты тогда
Вернуть назад свои года
Не упусти последний миг
Спеши к Христу, чтоб ты постиг
Ту благодатную любовь,
Что даст родиться тебе вновь.
Комментарий автора: Не возможно смотреть спокойно на погибающий мир.
Людмила Печёная - Счастливая,
Киев, Украина
Я живу в Киеве, очень люблю свою семью.Я мама шестерых детей Главное в моей жизни - Иисус. Он моя жизнь, моё дыхание, моя радость, мой мир, моя любовь, моя песня. Желание моего сердца - говорить всем о моём Спасителе. e-mail автора:kievair@voliacable.com сайт автора:интернет-магазин
Прочитано 5361 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
